Ранок 24 лютого назавжди змінив життя кожного українця, де б він не був та чим би не займався. Але здатність знаходити можливості для відновлення у найскрутніші часи – є однією з наших головних рис, яка й дозволяє роками виборювати свою Незалежність. А щоб додати вам трохи впевеності та натхнення Kraina.Club починає серію історій про те як момент найбільшої невизначеності може стати точкою зростання, а криза – поштовхом до нових обріїв. Саме про це нам розповів Євген Чернецький, власник київської будівельної компанії “Контакт-Інвест”, який наразі з нуля розвиває технологічний виробничий проект в США.
Розкажіть трохи про своє життя до 24 лютого – чим займалися, які буди плани?
Я забудовник в Україні, це мій основний бізнес. До війни ми з родиною жили в Києві, я будував активно Тургенівську – це апартаменти бізнес-класу, в основному орієнтовані на бізнес-туризм та туризм, в центрі міста. Планували цього року приступити до реставрації «Турнегівської 19», подібні проекти дивилися в Пущі та в Конча-Заспі – преміальні бізнес-апартаменти. Діти ходили до школи на Святошині, все було нормально. От так от ми увійшли у війну…
Як ви опинилися за кордоном, виїхали вже після початку війни? Чи одразу прийшла думка про США?
Десь мабуть тижні за два до війни нашу школу перевели на online-schooling, всі вчителі поїхали з країни і більшість дітей дипломатів також поїхали. Ми не вірили, що почнеться війна, але оскільки школа закрилася, вирішили родиною поїхати на море, щоб діти поплавали. І за два дні до початку війни вирушили в Емірати, там нас війна і застала. Коли все це сталося, в нас було ще проплачене майже 2 тижні, тож ми дивилися, як розгортаються всі ці події. Певні наші родичі змогли вибратися одразу, дехто з району Гостомельского аеропорту не зміг вибратися, тому ми дуже переживали. Відпочити вже не вдалося звичайно, було дуже нервово, дуже стресово.
Коли наш «відпочинок» закінчився, взяли квитки на Штати і полетіли туди. У нас у всіх туристичні візи, ми були в Штатах до цього і відповідно у нас там вже був початий бізнес. Я давно вже за кордоном дивився проекти, хотілося мати можливість свій бізнес масштабувати, а в Україні це досить складно. В останні роки встигли зробити декілька проектів в Австрії та Східній Німеччині, але США нам більше сподобались в плані простоти ведення справи, відкритості людей та й діткам було комфортно до школи ходити, поки ми там були раніше.
Чи складно було легалізуватися по прильоту? Скільки часу зайняв цей процес?
Легалізація в Штатах не дуже проста, можливо навіть одна з найскладніших в західних країнах, порівняно з Європою так точно. Ми ще досі знаходимось на туристичних візах, подали на TPS (Temporary Protected Status), який дозволяє перебувати в країні півтора року, і наразі живемо в Нью-Джерсі, який знаходиться як раз між Пенсильванією та Нью-Йорком. Поряд з бізнесом.
Як прийшла ідея стартувати бізнес та ще й доволі масштабний на новому місці?
Фактично, він почався ще до всіх цих подій, можливо роки півтори-два тому, але до війни ми на це дивилися як на географічне розширення. Це був такий скажімо «запасний варіант», чисто виходячи з розуміння, що не треба тримати всі яйця в одній корзині. Завдань на старті було два: по-перше такий бізнес, який можна масштабувати, по-друге – пасивний дохід. І якщо говорити про перше – саме про це проект Orange Pavers. Запросив мене до нього Роман Романов – співвласник компанії “Планета РС”, крупного українського виробника будматеріалів, з яким ми плотно співпрацювали вдома. У Романа дуже глибоке розуміння саме технічної експертизи і досвід будівництва та управління в цій галузі, він вже під 20 років цим бізнесом займається, тож це була саме його ідея побудувати фабрику в Штатах. Я взагалі не думаю, що я б без нього, без такого глибокого технічного знання, був би готовий розглядати досить новий для мене бізнес. Але в нас зібралася дуже потужна акціонерська команда, включно з локальними партнерами. Роман з його величезним досвідом в галузі, я більше відповідаю за нерухомість, за будівництво – це те, в чому у мене більше досвіду. А місцеві партнери відповідно привносять локальну експертизу, розуміння ринку та процесів, що та як тут відбувається та робиться. І така конфігурація дає дуже хорошу сінергію. Саме завдяки цьому ми так ефективно рухаємося на сьогоднішній день, мені здається.
Розкажіть докладніше, шо саме планується та на якому ви зараз етапі?
Ми придбали індустріальну землю на межі Нью-Джерсі і Пенсильванії, приблизно у 60 милях від Нью-Йорку, будуємо фабрику з виробництва тротуарної плитки, використовуємо найкраще європейське обладнання, це буде автоматична досить потужна лінія. При цьому технологія виготовлення продукції відрізняється від традиційної американської, вібропроцес побудовано іншим чином. Продукція також буде досить технологічна – це сухий процес виробництва бруківки, тому вона виходить надійна та з великим строком експлуатації. Доречи, дуже цікавий продукт, його винайшли всього лише років 40 тому.
На сьогоднішній день ми отримали всі дозволи, отримали кредити на USD8 млн. Зараз активно будуємось, плануємо запускати завод в експлуатацію навесні. Ринок дуже глибокий і ми дуже оптимістично дивимось на це.
Ви згадали про отримання кредиту – наскільки складно було його залучити та чи є якісь принципові відмінності від України? Чи мали при цьому якийсь вплив ваше громадянство та статус, було це пом’якшення вимог чи навпаки?
Половину кредиту нам надала Small Business Administration (SBA) і іншу частину – локальний банк. Умови, в принципі, дуже вигідні, особливо для бізнесу на старті, на 25 років нам видали кредит, по ставці Prime+1, тобто базова американська кредитна ставка + 1%.
Були певні питання з точки зору залучення цього кредиту – звичайно, у нас немає кредитної історії в Штатах, нема кредитного рейтингу, але весь процес загалом був набагато простіший ніж він міг бути в Україні, не дивлячись на те, що вдома є і майно, і кредитні історії, і загалом репутація. Тобто отримавши дозволи та купивши землю, ми змогли просто пояснити і скласти у уповноваженого менеджера банка сприйняття нас як людей, які розуміють чим планують займатися, і він нам повірив і вирішив задовольнити подання.
Але ще дуже важливо, що у нас є локальні партнери, без них, я думаю, ми б кредит не отримали. Це однозначно для банка має велике значення – бачити, що в підписанта є локальна людина, яка нікуди не дінеться і ніде не поїде з країни, якщо щось піде не так.
Значна відмінність від України полягає в тому, що в нас проектне фінансування без додаткових застав, лише земля та те, що ми на ній будуємо. Вдома для greenfield-проекту, скоріш за все, виникла б необхідність додаткової застави. Я це пояснюю, по-перше, звичайно, ліквідністю майна, яке там є, але також, як на мене, дуже важливим фактором є простота стягнення застави в Штатах. Тут банки набагато більше захищені ніж в Україні: якщо боржник не розрахувався, то через 3 місяці банк продає квартиру, землю, все що завгодно. Ніхто нічого не питає, приїздить шериф, описує майно, і у власника є 15 хвилин це майно звільнити. Якщо він цього не робить, то приїжджають правники, одразу тисяч 10 йде додатково в копілку, і всі ці витрати боржник, який не розрахувався, оплачує. Тобто тут дуже суворо в цьому плані – якщо хтось взяв гроші, він має ці гроші повернути, якщо він їх не поверне, то вся його кредитна історія згорить. А без кредитної історії навіть контракт на мобільний телефон не підпишеш, не укладеш договір на інтернет. Тому за кредитні історії тут люди дуже серйозно борються і тут дуже не вигідно не розраховуватися з банками. Можливо саме з цієї причини нам було взагалі можливо получити кредит, навіть не дивлячись на те, що ми іноземці.
А перша половина кредиту? SBA – це якась урядова організація?
Small Business Administration – це квазі-державна організація, яка стимулює розвиток малого бізнесу. Ми вважаємося саме таким з вартістю виробництва у USD10 млн. У них є певні вимоги, зокрема вони надають кредит виходячи з 50 тис за одне створене робоче місце, а ми створюємо приблизно 100 робочих місць протягом перших стадій розвитку цього проекту. Хочу зазначити, що тут це дуже багато та дуже принципово, це створення нових податків для локальної влади. Тому нам допомагали з усіма нашими питаннями – і від губернатора люди (у губернатора є така Action Tasks Force, тобто команда, яка координує для нього важливі питання), і Economic Development Corporation, також державна організація, яка допомагає бізнесменам, в тому числі іноземцям, вести цей бізнес – показують, розказують, з усіма знайомлять. Загалом дуже багато підтримки надає держава тим компаніям, які створюють робочі місця та створюють бізнес. Це і пришвидшене та зрозуміле отримання всіх дозволів (а в нашому випадку це індустріальне виробництво, до того ж в курортній зоні), і гранти на навчання персоналу, допомога в найму, компенсація затрат на оплату праці на початку роботи. Також для нового бізнесу надаються відстрочки по оплаті різних податків на певний термін, так звані Tax Differals. Ну і в результаті ми бачимо в Штатах найнижчі за 40 років показники безробіття – десь трохи більше 3%.
А чи є якась підтримка від діаспори?
Стосовно діаспори та взагалі американців я б хотів сказати, що ми отримали велику дуже допомогу, можливо саме тому, що ми українці. Все дуже відкрито відносяться, хочуть допомогти. Але і навіть до війни майже всі, до кого ми звертались, представники діаспори були дуже helpful, як кажуть американці. Порадами, якимось знайомствами, контактами – ми в принципі багато кого тут знаємо і багато хто нам в цьому плані допомагав. З нашої сторони, ми намагаємося чим можемо також допомагати українцям, нікому не відмовляємо. В нас вже працює досить велика кількість українських людей. Зокрема, до нас приїхали працівники з Херсону, які у нас зараз працюють – вони не мають права отримувати зарплату тут, тому ми їм платимо зарплату в Україні, маючи контракт з українською компанією. Це є така легальна схема праці в Америці.
Окрім того, зараз ми формуємо штат та структуру компанії, тож розглядаємо не тільки рядових співробітників, а й менеджерів, і топ-менеджерів серед українців. Ми із власного досвіду знаємо, що саме в цій сфері в нас є багато дуже компетентних менеджерів, оскільки в Україні ця продукція досить високої якості, та загалом галузь дуже розвинена. Це те, що робить Ковальські на сьогоднішній день, “Золотий Мандарин”, мій партнер по бізнесу Роман Романов з “Планета РС”. Вони в Бородянці побудували дуже свіжі схожі заводи, без їхньої технічної експертизи ми би не змогли так швидко побудуватись, тому от співпраця та зв’язок з Україною у нас дуже міцний – інженерний і людський.
Зараз є програма U4U, яка дозволяє навіть без туристичної візи заїхати в Штати, отримати тут дозвіл на роботу. Деякі вакансії вже є в моєму профілі в Facebook та Linkedin, тож можна слідкувати та контактувати за потреби прямо там.
Ви згадували ще й про ваші інші проекти в США, розкажете трохи про них?
Так, я в Америці почав ще 2 проекти. Ми взяли один склад, який ми перепрофілювали (отримуємо на це дозволи) в лофт-квартири, неподалік від Нью-Йорку, а також в курортній зоні будуємо котеджне містечко з 8 ексклюзивних вілл під коротку оренду. Одну віллу вже побудували, ще 8 плануємо побудувати. По цим проектам також виходить дуже хороша співпраця і контакт з Україною. По-перше, архітектурні концепції та бізнес-концепції розробляються там нашими командами. Окрім того, дуже багато матеріалів ми веземо та везли з України – вікна, впорядження. Мої партнери везли зруби, тут будували-продавали. Зараз трошки складніше з логістикою, але навіть при такій дорогій логістиці все одно виходить імпортувати багато чого.
Окрім того додатковий розвиток бачимо і стосовно Orange pavers – ми купили ділянку набагато більше ніж нам треба і одночасно плануємо проект будівництва індустріального парку. Тобто наша ділянка в Пенсильванії дозоляє побудувати 5 таких заводів, як будуємо ми, тож ми хочемо створити тут кластер виробництв будівельних матеріалів та суміжної продукції. Це дуже вигідне розташування: податки тут нижчі, а будівельні норми більш розслаблені ніж в Нью-Йорку. В той же час, поряд Нью-Йорк, а це – величезний ринок збуту, десятки мільйонів мешканців.. А в Пенсильванії ми знаходимося на такій території, де поряд з нами видобуваються всі ті корисні копалини та інертні матеріали, які нам потрібні – виробляється цемент, видобувається щебінь, камінь, пісок. Тож вигідно тут будуватись і з точки зору витрат (костів).
Тому ми бачимо дуже велику перспективу цього індустріального парку та запрошуємо в тому числі українські компанії зі схожою до нас філософією – ми дуже відкрито ведемо бізнес, відкрито заводимо гроші, відкрито спілкуємося з усіма державними органами, нічого не приховуємо. У нас немає ніяких прихованих акціонерів, це наш принцип, ми хочемо будувати великий бізнес в Штатах і масштабувати його. Саме тут це можна робити: якщо ти успішно побудував один завод, ти маєш змогу побудувати ще 50 таких заводів і якщо у тебе успішна бізнес-концепція, яка працює, і здорова маржа, то ти можеш довести компанію до міліардної оцінки досить швидко, для цього є всі ресурси – і фінансування, і фондовий ринок, і попит, і можливість швидко купляти і придбати ділянки. Тобто всі інструменти тут є, а ми готові поділитися нашим досвідом, розказати як і що краще тут робити, або навіть запропонувати якісь умови співпраці.